Написать конспект на тему Україна напередодні Першої світової війни. Початок воєнних дій на території України

Напередодні Першої світової війни український народ не мав власної державності і територіальної цілісності.

Українські землі входили до складу двох сусідніх імперій - Російської та Австро-Угорської, тому стали обєктом територіальних домагань з боку воюючих блоків - Троїстого Союзу (1882 року Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) і Антанти (1907, Англія, Франція, Росія ):

Австро-Угорщина прагнула захопити Волинь і Поділля;

Німеччина - Придніпровя, Донбас, Крим;

Росія - Східну Галичину, Північну Буковину, Закарпаття.

Крім того, Австро-Угорська та Російська імперії прагнули використовувати війну для придушення національно-визвольного руху українського народу.

В Австро-Угорщині після початку війни тисячі українців без суду і слідства опинилися в тюрмах і концтаборах.

У Росії заборонялися українські періодичні видання, припинялася діяльність «Просвіт», переслідувалися громадські діячі та греко - католицьких священиків.

Під час Першої світової війни (1 серпня 1914 - 11 листопада 1918 року) українці змушені були воювати один з одним: в російську армію було мобілізовано майже 4 млн українців, а в австро-угорську - понад 300 тис.

Основним театром військових дій стали західноукраїнські землі.

У серпні - вересні 1914 року російські війська під командуванням генерала А. Брусилова здійснили наступ, в результаті якого зайняли Східну Галичину, Північну Буковину і вийшли до Карпатських перевалів (Галицька битва).

22 березня 1915 року російські війська після багатомісячної облоги взяли фортецю Перемишль.

У травні - серпні 1916 року російські війська під командуванням генерала А. Брусилова перейшли в контрнаступ (Брусиловський прорив) і відвоювали Західну Волинь, Східну Галичину і Північну Буковину.

У червні 1917 року новий наступ російських військ завершилося повним провалом і втратою Галичини і Буковини, після чого лінія фронту стабілізувалася до підписання Брест-Литовського мирного договору (27 січня 1918 року).

З початком Першої світової війни серед політиків Наддніпрянської України стався розкол:

- члени Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) виступили на підтримку Росії;

- лідери Товариства українських поступовців (ТУП) зайняли нейтральну позицію і не підтримували жодну з воюючих сторін;

- члени Спілки визволення України (заснований 4 серпня 1914 року у Львові Д Донцовим, Д Дорошенко) виступили на підтримку Німеччини та її - союзників, прагнучи відокремити Україну від Росії і створити Українську державу під їх протекторатом.

Представники політичних партій Західної України створили Головну українську раду (1 серпня 1914 року, Львів, глава Костянтин Левицький), яка закликала українців воювати на боці Австро-Угорщини за відокремлення України від Росії.

З ініціативи ГУР в серпні-вересні 1914 року в місті Стрий на Львівщині був сформований легіон Українських січових стрільців (УСС), до складу якого увійшли представники молодіжних воєнізованих організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт».

Січові стрільці взяли активну участь у Першій світовій війні, відзначившись у боях за Ужицька перевал (вересень 1914 г.), гору Маківка (квітень - травень 1915 року), гору Лисоня (вересень 1916 року) до Карпатах. Потрапивши в оточення під Бережанами, полк УСС припинив існування.

Перша світова війна призвела до краху Російської та Австро-Угорської імперій, що створило умови для боротьби українського народу за незалежність.

У травні - червні 1915 року німецькі війська під командуванням генерала Макензена прорвали оборону російських військ і захопили Галичину, Буковину, Волинь, Холмщину (Горлицька операція).

28 червня 1914 року у Сараєво, столиці Боснії, сербський націоналіст Гаврило Принцип вбив наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда. Дядько Франца-Фердинанда, імператор Франц-Йосиф, не дуже любив племінника, але для нього це стало справою принципу.

Австро-Угорщина оголосила Сербії ультиматум. Сербія погодилася, але частково. Австро-Угорщину це не задовольнило, і вона оголосила Сербії війну. Росія, як союзник Сербії, розпочала мобілізацію. 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії (це вважають початком Першої світової війни). А ще через два дні Франції. Шлях до Франції пролягає через Бельгію, тому Німеччина ввела туди свої війська. Британія, як союзник Бельгії, оголосила війну Німеччині. Австро-Угорщина, як союзник Німеччини, оголосила війну Росії.

Прихильники різних поглядів акцентують увагу на різних причинах початку війни. Одні відзначають, що перед початком конфлікту найбільш хвацькі країни — Британія та Франція насамперед — встигли зробити більшу частину світу своїми колоніями. Новопостала Німецька імперія заявила про необхідність перерозподілу. Сформувалося два протиборчих блоки — Антанта: це Британія, Франція, Росія та союзники, і Троїстий союз, який після певних перетрубацій, трансформувався у Четверний союз Німеччини, Австро-Угорщини, Османської імперії та Болгарії з союзниками.

Ще одна важлива причина — це зростання рівня мілітаризму та шовінізму. Війну розглядали не тільки як ефективний засіб вирішення державних справ, але й як заняття благородне та необхідне.

На практиці, військові будні перетворилися на гниття у сирому і брудному окопі, в очікуванні смерті або від граду ворожої артилерії, або від хімічної зброї, або від хвороби. Тисячі солдатів гинули від кулеметів за ділянку землі у кілька кілометрів, що зрештою не мало ніякого сенсу. Перша світова стала війною, що покінчила з уявленням про війну як благородну справу, і змінила наше уявлення про масове насильство.

Перед початком війни її учасники мали свої плани щодо українських земель. Росія прагнула приєднати Галичину, Буковину та Закарпаття. Австро-Угорщина поклала око на Волинь та Поділля. Німецькі правлячі кола спали і мріяли про родючі та багаті на ресурси українські землі, що стали б ідеальною колонією для подальшого освоєння. Поляки мріяли про відновлення своєї держави в «історичних кордонах», куди входило все Правобережжя. Румунія була не проти відтяпати Буковину.

Українців Перша світова війна застала по різні боки фронтів. Українці Австро-Угорщини оголосили, що підтримають свою країну у війні проти царської Росії, майже одразу після початку. 2 серпня 1924 року у Львові було створено Головну українську раду на чолі з Костем Левицьким. Він координував діяльність українців, що підтримували Австро-Угорщину. У травні 1915 року цей орган еволюціонував у Загальну українську раду, на чолі з тим же Костем Левицьким. На відміну від Головної української ради, ЗУР претендувала представляти інтереси уже всіх українців, а не лише підавстрійських.

Одним з принципово важливих кроків Головної української ради стало створення у серпні 1914 року військового формування українських добровольців — Легіону українських січових стрільців (УСС). Записувалися до них, переважно, учасники спортивних товариств «Сокіл», «Січ» та «Пласт».