1. Поясніть зміст історичних понять «Нюрнберзький процес» та «Токійський процес». Які цілі ставили перед собою переможці, організовуючи ці процеси? Чи були, на Вашу думку, цілі досягнуті?
2. Що нового з’явилось в кіномистецтві міжвоєнного періоду? Чим був обумовлений стрімкий злет американського кіно?

1. Нюрнберзький процес - перший і ключовий із серії судових процесів, що проходили в Палаці юстиції міста Нюрнберг після закінчення Другої світової війни, в 1945-1949 роках. В ході процесу, що відкрився 20 листопада 1945 року, перед Міжнародним військовим трибуналом з восьми суддів, які представляли чотири країни Антигітлерівської коаліції. Групі колишніх керівників Третього рейху були пред'явлені звинувачення у військових злочинах. Обвинувальний висновок, підготовлене командами прокурорів з США, Великобританії, СРСР і Франції, містило чотири пункти: злочини проти миру, злочини проти людяності, порушення законів війни і змова з метою здійснення даних злочинних дій.

Токійський процес - Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу, більш відомий як Токійський процес, - суд над японськими військовими злочинцями, що проходив в Токіо з 3 травня 1946 року по 12 листопада 1948 року. Для проведення процесу був сформований спеціальний судовий орган, до складу якого увійшли представники одинадцяти держав: СРСР, США, Китай, Великобританія, Австралія, Канада, Франція, Нідерланди, Нова Зеландія, Індія і Філіппіни. В якості обвинувачуваних до участі в процесі було залучено 29 чоловік, головним чином з числа вищого військового і цивільного керівництва Японської імперії. В ході процесу було проведено 818 відкритих судових засідань і 131 засідання в суддівській кімнаті; трибунал прийняв 4356 документальних доказів і 1 194 свідків свідчення, з яких 419 були заслухані безпосередньо трибуналом. Семеро обвинувачених, включаючи двох колишніх прем'єр-міністрів Коки Хирота і Хідекі Тодзио, були засуджені до смертної кари через повішення і страчені 23 грудня 1948 року у дворі в'язниці Сугамо в Токіо. 15 обвинувачених були засуджені до довічного ув'язнення, ще троє - до різних термінів ув'язнення. Двоє обвинувачених померли під час процесу, один був визнаний неосудним в зв'язку з психічним захворюванням (пропагандист Сюмей Окава), один (колишній прем'єр-міністр Фумімаро Коное) - покінчив життя самогубством напередодні арешту.

Токійський процес - був утворений з метою реалізації пункту 10 Потсдамської декларації, згідно з яким «всі військові злочинці, включаючи тих, які вчинили звірства над полоненими, повинні понести суворе покарання». Актом про капітуляцію уряд Японії погодився з обов'язковістю Потсдамської декларації та зобов'язалося виконувати всі вимоги, які пред'явить Головнокомандувач союзними окупаційними військами для її реалізації.

Метою Нюрнберзького процесу є швидкий і справедливий суд і покарання головних військових злочинців країн гітлерівської коаліції.

Цілі були досягнуті. Нюрнберзький процес набув всесвітньо-історичне значення як перший і донині найбільше правове діяння Об'єднаних Націй. Обвинувальні вироки були приведені в дії. Підсумки Токійського процесу зберігають свою актуальність і в наші дні. Перш за все слід зазначити, що відбулися сімдесят років тому Міжнародний трибунал в Токіо разом з Нюрнберзьким трибуналом поклали початок утвердженню норм і принципів сучасного міжнародного права стосуються насамперед, покарань за військові злочини і злочини проти миру і людяності.

2. Починаючи з 20-х років кінематографа довів, що він є своєрідним мистецтвом. Він поєднав у собі переваги майже всіх традиційних мистецтв. А поява звуку збагатило кінематографа елементами літератури, музики, живопису. У перші роки існування кінематографа глядачів приваблювали примітивні сюжети і гра талановитих акторів, таких як Чарлі Чаплін. Але в 20-30-і роки кінематограх справив належний тільки йому набір прийомів, які дозволяли особливим чином впливати на почуття глядачів. Кіно урізноманітнилося: з'явилися історичні, пригодницькі картини, документальне кіно. Кіноматографа перетворився в справжню індустрію. Світовим лідером кіновиробництво стає Голлівуд (в1908 р).

У міжвоєнний період кінематографа мав величезну пропагандистську роль. Ніякі маніфести і гасла не могли зрівнятися з яскравим кінобразом. Артист, що грав улюбленого кіногероя перетворювався на справжнього ідола. Ця особливість кіно стала активно використовуватися тоталітарними режимами для пропаганди іагітаціі. Потужної пропагандистської силою стало документальне кіно, яке здавалося є об'єктивним і безпрестрастнім. Умілий монтаж кадрів, звуку, сюжет і інші професійні прийоми давали можливість вбивати в свідомість людей певну ідею, ідеологію. Кіно також стало потужним засобом пропаганди нового способу життя, моди, поведінки і т.д.

Видатна постать американського кіно в ті роки - РежіссерД.-У.Гріффіт, який в своїх історичних фільмах заклав основи кіно як самостійного мистецтва. Цьому сприяла діяльність режисерів Х.Інса, який почав фільми-вестерни.

Найбільшим майстром кінокомедії став Чарлі Чаплін. Популярні зірки 20-30-х гг.М. Пікфорд, Д. Фербенк Р. Валентино, Г. Гарбо, Л. Гірш, Б. Кітон, К. Гейбл, Ф. Астор, Купер Х. Богарт. У той час Дісней розробив основи мультіплікаціонног офільма. Слід зазначити, що серед фільмів були і такі, що піднімали інтелектуальні проблеми, наприклад, "Громадянин Кейн".