Завдання № 1
1. Судова діяльність: поняття і зміст.
2. Засади організації та діяльності прокуратури: поняття, класифікація і характеристика.
3. Статус нотаріуса, його права та обов'язки.
4. Вища рада правосуддя: правовий статус та місія.
Завдання № 2
1. Поняття судової влади, її характерні ознаки.
2. Система органів прокуратури.
3. Участь представників громадськості у здійсненні правосуддя.
4. Органи досудового слідства в Україні.

1. Судова діяльність: поняття і зміст.

В юридичній роботі відокремлюють такі напрямки юридичної діяльності: суддівську, прокурорську, слідчу, адвокатську нотаріальну, консультативну.

Найзначущою серед них є суддівська ( суддя носій державної влади, суддя незалежний при розгляді справ, забезпечувати загальні цінності).

Професія судді є однією з найбільш складних юридичних професій (судячи по зарплаті і пенсії).

Робота судді чітко регламентована (КПК, ЦПК, ГПК, КАС).

Основні дії суддівської діяльності:

а) вивчення матеріалів справи;

б) витребування додаткових матеріалів, необхідних для судді;

в) винесення постанов, проведення окремих судових дій, призначення експертиз;

г) організація проведення судового засідання;

д) заслуховування сторін, постановка питань;

є) підготовка і проголошення судових рішень, забезпечення їх виконання.

Вимоги до кандидатів у судді:

- не мати судимості; (не знята чи погашена судимість, і не бути під слідством);

- не бути обмеженими у дієздатності;

- мати юридичну освіту; 25 років; стаж роботи не менше 3-х років; 10 років проживати в Україні; володіти українською мовою.

Пройти випробування перед кваліфікаційною комісією. Дочекатись указу Президента, дати присягу.

Як його вже призначив президент суддя не може бути: народним депутатом; належати до політичної партії чи руху; входити до складу органів влади, самоврядування; займатись підприємницькою діяльністю (крім наукової, викладацької, творчої у вільний час)

Інші види суддівської діяльності:

- прийом громадян, розгляд скарг, заяв, пропозицій;

- вивчення суддівської практики, статистики;

- роз’яснення законодавства фізичним та юридичним особам;

- надання правової та організаційної допомоги іншим органам;

- винесення окремих постанов про усунення порушень закону;

- підготовка та подання звітів про результати роботи суду та ін.

2. Поняття "функція" має декілька значень. У словниках воно тлумачиться так: "Робота, яку виконує орган, обов'язки, коло діяльності, призначення, роль".

Поняття "функція прокуратури" розуміється як прокурорська діяльність, вид прокурорської діяльності. У літературі часто вживається як рівнозначне терміну "функції прокуратури" поняття "напрям прокурорської діяльності". Однак із теоретичних позицій таке ототожнення не завжди буде виправданим. Проте в деяких державах (Казахстані, Латвії, Узбекистані, Литві та інших) термін "напрями діяльності" використовується в законодавчих актах. У Російській Федерації застосовуються терміни "функції"" і "напрями" діяльності прокуратури.

В Україні теоретики та практики стверджують, що функції прокуратури - це вид діяльності її органів, який зумовлюється соціальним призначенням прокуратури й характеризується визначеним предметом провадження та спрямуванням на вирішення відповідних завдань.

Функції прокуратури можна поділити на наглядові та ненаглядові, а враховуючи їх законодавче закріплення - на:

а) функції, які передбачені в Законі України "Про прокуратуру";

б) функції, передбачені Конституцією України.

Згідно зі ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Ці функції закріплені й у ст. 5 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, у Законі передбачені також і інші функції:

- координація діяльності в сфері протидії злочинності та корупції (ст. 10);

- нагляд за додержанням і застосуванням законів (статті 1, 19);

- функція розслідування злочинів (ст. 17).

Згідно з п. 9 розд. XV "Перехідні положення" Конституції України прокуратура виконує функції нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.

3. Відповідно до Закону України «Про нотаріат» нотаріус має такі професійні права:

- витребувати від підприємств, установ та організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

- Складати проекти угод та заяв, виготовляти копії документів та витяги з них, а також надавати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій та консультації правового характеру.

Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані інші права.

Приватний нотаріус, крім цього, має право мати контору, укладати цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках.

Головним професійним обов'язком нотаріуса є вчинення нотаріальних дій відповідно до вимог законодавства та принесеної присяги. Будь-яка особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, у приміщенні відповідного управління присягу наступного змісту: «Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно та сумлінно, згідно із законом та совісті, поважати права та законні інтереси громадян та організацій, зберігати професійну таємницю, всю берегти чистоту високого звання нотаріуса”. Предметом професійної таємниці є всі відомості, отримані нотаріусом у зв'язку із вчиненням нотаріальних дій.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються нотаріусом лише громадянам та юридичним особам, за дорученням або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

На письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури, органів дізнання та слідства довідки про скоєні нотаріальні дії та документи видаються у зв'язку з кримінальними, цивільними чи господарськими справами, що перебувають у їх провадженні.

Нотаріус, крім того, зобов'язаний сприяти громадянам та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинених нотаріальних дій для того, щоб юридична непоінформованість не використовувалася їм на шкоду. За невідповідності нотаріальної дії законодавству України або міжнародним договорам нотаріус зобов'язаний відмовити у його вчиненні. Така відмова може бути оскаржена заінтересованою особою до суду. Гарантією неупередженості нотаріуса та посадових осіб виконавчих комітетів місцевих рад, які здійснюють нотаріальні дії, є законодавче обмеження у праві вчинення нотаріальних дій на своє ім'я та від свого імені, а також на ім'я та від імені свого чоловіка чи дружини, його (її) та своїх родичів , працівників даної нотаріальної контори або виконавчого комітету або працівників, які перебувають у трудових відносинах із приватним нотаріусом.

Робота нотаріуса є дуже відповідальною, адже внаслідок допущеної ним помилки чи зловживання правом може бути завдано суттєвої шкоди правам та законним інтересам фізичних, юридичних осіб чи держави. Тому Законом України «Про нотаріат» встановлено повну матеріальну відповідальність приватного нотаріуса за шкоду, заподіяну їм особі внаслідок власної недбалості чи незаконних дій. Гарантією відшкодування такої шкоди є законодавча вимога про обов'язкове службове страхування професійної відповідальності приватного нотаріуса або внесення ним на спеціальний рахунок до банківської установи страхової застави. Страхова сума або страхова застава встановлюються у розмірі стократної мінімальної заробітної плати.

4. Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, Законом України "Про Вищу раду правлсуддя" та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Вища рада правосуддя:

вносить подання про призначення судді на посаду;

ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності;

забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді;

утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів;

розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;

ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом;

ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів;

ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого, рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації;

ухвалює рішення про припинення відставки судді;

погоджує кількість суддів у суді;

затверджує Положення про Єдину судову інформаційну (автоматизовану) систему, Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальні управління, Положення про Службу судової охорони, Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень;

погоджує Типове положення про апарат суду, Положення про порядок створення та діяльності служби судових розпорядників;

надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, узагальнює пропозиції судів, органів та установ системи правосуддя стосовно законодавства щодо їх статусу та функціонування, судоустрою і статусу суддів;

здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності; бере участь у визначенні видатків Державного бюджету України на утримання судів, органів та установ системи правосуддя;

затверджує за поданням Державної судової адміністрації України нормативи кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів;

погоджує в установленому порядку перерозподіл бюджетних видатків між судами, крім Верховного Суду;

призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державної судової адміністрації України, його заступників;

визначає за поданням Голови Державної судової адміністрації України граничну чисельність працівників Державної судової адміністрації України, у тому числі її територіальних управлінь;

здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".