Треба написати твир - Чому Гулливер так популярный у наш час

Тому що ця повість розказує про проблему народів всіх часів.Політиків обирають не по справедливості.

Коли я починав читати цей роман, то сприймав його як смішну, веселу казку про велетня і ліліпутів. Але, прослухавши розповідь вчителя, зрозумів, що це серйозний твір про суспільство і людину.

Самого Свіфта найбільше цікавили проблеми політичні, тому його твір — це сатира на сучасну йому Англію.

Звернімося до тексту романа. Про імператора Ліліпути автор говорить з іронією. "Відраза і жах Всесвіту", імператор аж на цілий ніготь виший за своїх підданих. "Самого цього досить, щоб викликати особливу пошану до нього". У цій людині всі впізнали короля Георга І, що правив Англією в 1714—1726 роках.

Як можна стати міністром Мабуть, на це можна так відповісти: "Треба бути розумним, добре знати справу, розумітися на політичних проблемах". У Ліліпутії це проходить дещо інакше. Придворні танцюють на канаті... У цій грі беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтись великої ласки при дворі, їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання. Хто найвище стрибає, тому й перепадають найвищі посади.

У період написання своєї книги Свіфт уже не вірив ні партії торі, ні вітам. Ось чому він сатирично зобразив їх у вигляді двох ворожих таборів — тремексенів і слемексенів, Тремексени — прихильники високих підборів на взутті, слемексени — низьких. На всі урядові посади імператор Ліліпутії призначав тільки прихильників низьких підборів.

Між Ліліпутією та Блефуску точаться війни. Що ж є їх причиною Зясовується, що жителі цих країн розбивають яйця з різних кінців. Нікчемний привід, а страждають і гинуть люди. Тут вже не до сміху.