Написати конспект Механізми захисту прав людини і прав дитини ( громадська освіта на основі 10 класа)

Юридичний механізм захисту прав людини - це можливість здійснення людьми не заборонених законом дій щодо захисту власних прав і свобод, а також система органів, покликаних їх захищати.

У 1959 році Генеральна Асамблея ООН проголосила Декларацію прав дитини. Основна теза полягав у тому, що «людство зобовязане давати дитині краще, що воно має». У декларації стверджується, що деякі права людини мають безпосереднє відношення до дітей, які потребують особливих турботи й уваги, оскільки надзвичайно уразливі через віку.

Трудове законодавство досить ретельно прописав норми, спрямовані на захист трудових прав неповнолітніх: наділивши їх в трудових правовідносинах цивільним повноліттям, законодавець, проте, передбачив для них в області охорони праці, робочого часу і в інших випадках певні пільги і переваги в порівнянні з повнолітніми працівниками.

По відношенню до прав дитини кримінальне законодавство, як і адміністративне, виконує охоронну функцію, тільки здійснює її в більшій мірі.

Тема захисту прав дитини асоціюється перш за все з сімейним правом, Сімейним законодавством в регулюванні особистих (немайнових) і майнових відносин членів сімї, до складу якої, природно, входять і неповнолітні діти. Те ж можна сказати про форму і порядок пристрою в сімю дітей, які залишилися без піклування батьків.

Важливим механізмом захисту прав дитини є діяльність Уповноваженого з прав дитини в Російській Федерації, який своєї поточної діяльності фокусує свою увагу на проблемах дітей і який знаходиться в кожному регіоні нашої країни. Органи правосуддя - одна з найбільш універсальних форм захисту прав дитини.

Механізм захисту прав дитини в сучасній Україні, крім державних владних структур, включає ще неурядові правозахисні організації та громадські обєднання та організації, а також міжнародні інструменти.

Громадські обєднання і організації, що представляють собою один з елементів громадянського суспільства, відіграють важливу роль у вирішенні проблем дитинства. Вони беруть участь в розробці і реалізації державних федеральних, регіональних і місцевих програм з питань розвитку, виховання, освіти дітей, охорони здоровя, організації їх відпочинку та дозвілля, виступають з самостійними програмами і реалізують їх, приділяючи при цьому особливу увагу дітям, які потребують їхнього догляду суспільства.

Конституція України (статті 24, 51, 52, 92)

Сімейний кодекс України (глави 13, 14 та ін.)

Цивільний кодекс України (ст.ст. 295, 1261 та ін.)

Житловий кодекс Української РСР (ст. 125 та ін.)

Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»

Закон України «Про охорону дитинства»

2. Права і свободи людини на Україні закріплені в розділі 2 Конституції України «Права, свободи та обовязки людини і громадянина». Громадянин України має на її території всіма правами і свободами і несе рівні обовязки, передбачені Конституцією України.

Згідно з Конституцією, найвищою соціальною цінністю є життя людини, її здоровя, честь і гідність, безпеку і недоторканність. Забезпечення прав і свобод людини - головний обовязок держави, це визначає зміст і спрямованість діяльності держави. В Конституції України говориться, що «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

Конституція України передбачає право кожного громадянина на звернення до міжнародних органів захисту прав людини в тому випадку, коли всі засоби правового захисту, доступні йому всередині держави, були вичерпані. Найбільш ефективним міжнародним механізмом захисту прав людини, і дітей в тому числі, є Європейський Суд з прав людини, рішення якого є обовязковими для виконання державою, щодо якої вони винесені.